Синьо-жовті символи надії. З Днем Незалежності, Україно!
Приємно, коли твої мрії збуваються.
Одна з моїх втілилась у життя минулої неділі на одній з найулюбленіших площ рідних Чернівців.
Ідея проведення неформатного дійства з поєднанням національного одягу, української музики та запуску сотень повітряних ліхтариків жовтого та синього кольорів з нагоди 20-ї річниці Незалежності нашої держави прийшла мені в голову майже два місяці тому. Від самого початку акція мала некомерційний характер і безпосередні організатори дійства не заробили на цьому жодної копійки. Навіть сам постачальник повітряних ліхтариків довго не міг зрозуміти, для чого мені це і, вочевидь, досі не розуміє. Як би там не було, але мені здається, що на таких речах не заробляють, бо вони мають йти від серця. І, якщо всі ті, а це понад тисяча чернівчан, які прийшли недільного вечора на площу, наступного дня прокинулися хоча б на крихту вільнішими та з посмішкою на вустах, то ми можемо сміливо вважати, що виконали своє завдання.
Може хтось скептично скаже, що дана акція є лише краплею в морі, проте, я сподіваюсь, вона надихне когось, і після неї буде друга, третя,…десята.
Окрім некомерційності, іншою особливістю акції стала її цілковита аполітичність. Одним із гасел дійства було: «Жодної політики. Лише любов до України та рідного міста!”. Особисто для мене це було дуже важливим, адже хотілося показати, що ініціатива проведення заходу йшла не від влади, і аж ніяк не від політичних партій, а безпосередньо від громади. Мені дуже пощастило знайти однодумців, які захопилися ідеєю організації дійства. Найбільше хотілося би відзначити учасників молодіжної організації “FENOMEN” і її лідера Андрія Бутняка. Без них навряд чи акція відбулася би на справді високому рівні. Звісно, ми всі, хто був залучений до організації, могли бути в цей час де завгодно, займатися іншими справами або просто відпочивати в спекотний літній день. Але цього ніхто не робив і робити не збирався.
З кожним днем все більше не байдужих людей долучалося до втілення нашої ідеї. Заклик прийти на площу підтримали чернівецькі газети, в Інтернеті поширювалась реклама майбутньої акції, нас безкоштовно промували абсолютно не знайомі нам люди. Багато хто досі не вірить, що на рекламу, результатом якої був цілковитий аншлаг на Турецькій площі, пішло аж…10 гривень (на кольорові флаєра).
Трохи переймався через те, щоби з цієї об'єднавчо-патріотично-естетичної акції ЗМІ не зробили суто естетичну подію. Адже в той вечір запускалися не просто синьо-жовті ліхтарики. Тоді ми під Національний Гімн і пісню Тараса Петриненка »Україна” (котра, як і рівно двадцять два роки тому на першій «Червоній руті” в Чернівцях, знову об'єднала людей) адресували в небо сотні символів надій. Ці символи яскраво промовляли, що якою би темною не була ніч, ми завжди в змозі її освітити, якщо будемо разом. Адже українці сьогодні вкрай потребують об’єднавчих символів, проте натомість у нас надто багато дороговказів, які переважно вказують у діаметрально протилежні напрямки. І, водночас, ми маємо обмаль символів, котрі могли би нас об'єднувати.
Окремо хотілося би відзначити молодь, представників якої того вечора на площі було дуже багато. Цей факт яскраво свідчить про те, що за двадцять років незалежності в нас виросло цілком інше покоління, яке вже не бажає дивитися назад, а прямує лише вперед і вгору. Це покоління, яке не лише навчилося цінувати свободу, але й брати на себе відповідальність.
На ліхтариках люди писали про свої мрії, зі сподіванням, що вони обов'язково збудуться. Я ж мрію про те, аби після двадцяти років Незалежності України наш народ нарешті розправив свої плечі та відчув відповідальність за долю власної держави! Адже це завжди приємно, коли мрії збуваються!
Шануйте рідне місто! Любіть Україну!
Зі святом Вас!
З Днем незалежності!
Слава Україні!
Одна з моїх втілилась у життя минулої неділі на одній з найулюбленіших площ рідних Чернівців.
Ідея проведення неформатного дійства з поєднанням національного одягу, української музики та запуску сотень повітряних ліхтариків жовтого та синього кольорів з нагоди 20-ї річниці Незалежності нашої держави прийшла мені в голову майже два місяці тому. Від самого початку акція мала некомерційний характер і безпосередні організатори дійства не заробили на цьому жодної копійки. Навіть сам постачальник повітряних ліхтариків довго не міг зрозуміти, для чого мені це і, вочевидь, досі не розуміє. Як би там не було, але мені здається, що на таких речах не заробляють, бо вони мають йти від серця. І, якщо всі ті, а це понад тисяча чернівчан, які прийшли недільного вечора на площу, наступного дня прокинулися хоча б на крихту вільнішими та з посмішкою на вустах, то ми можемо сміливо вважати, що виконали своє завдання.
Може хтось скептично скаже, що дана акція є лише краплею в морі, проте, я сподіваюсь, вона надихне когось, і після неї буде друга, третя,…десята.
Окрім некомерційності, іншою особливістю акції стала її цілковита аполітичність. Одним із гасел дійства було: «Жодної політики. Лише любов до України та рідного міста!”. Особисто для мене це було дуже важливим, адже хотілося показати, що ініціатива проведення заходу йшла не від влади, і аж ніяк не від політичних партій, а безпосередньо від громади. Мені дуже пощастило знайти однодумців, які захопилися ідеєю організації дійства. Найбільше хотілося би відзначити учасників молодіжної організації “FENOMEN” і її лідера Андрія Бутняка. Без них навряд чи акція відбулася би на справді високому рівні. Звісно, ми всі, хто був залучений до організації, могли бути в цей час де завгодно, займатися іншими справами або просто відпочивати в спекотний літній день. Але цього ніхто не робив і робити не збирався.
З кожним днем все більше не байдужих людей долучалося до втілення нашої ідеї. Заклик прийти на площу підтримали чернівецькі газети, в Інтернеті поширювалась реклама майбутньої акції, нас безкоштовно промували абсолютно не знайомі нам люди. Багато хто досі не вірить, що на рекламу, результатом якої був цілковитий аншлаг на Турецькій площі, пішло аж…10 гривень (на кольорові флаєра).
Трохи переймався через те, щоби з цієї об'єднавчо-патріотично-естетичної акції ЗМІ не зробили суто естетичну подію. Адже в той вечір запускалися не просто синьо-жовті ліхтарики. Тоді ми під Національний Гімн і пісню Тараса Петриненка »Україна” (котра, як і рівно двадцять два роки тому на першій «Червоній руті” в Чернівцях, знову об'єднала людей) адресували в небо сотні символів надій. Ці символи яскраво промовляли, що якою би темною не була ніч, ми завжди в змозі її освітити, якщо будемо разом. Адже українці сьогодні вкрай потребують об’єднавчих символів, проте натомість у нас надто багато дороговказів, які переважно вказують у діаметрально протилежні напрямки. І, водночас, ми маємо обмаль символів, котрі могли би нас об'єднувати.
Окремо хотілося би відзначити молодь, представників якої того вечора на площі було дуже багато. Цей факт яскраво свідчить про те, що за двадцять років незалежності в нас виросло цілком інше покоління, яке вже не бажає дивитися назад, а прямує лише вперед і вгору. Це покоління, яке не лише навчилося цінувати свободу, але й брати на себе відповідальність.
На ліхтариках люди писали про свої мрії, зі сподіванням, що вони обов'язково збудуться. Я ж мрію про те, аби після двадцяти років Незалежності України наш народ нарешті розправив свої плечі та відчув відповідальність за долю власної держави! Адже це завжди приємно, коли мрії збуваються!
Шануйте рідне місто! Любіть Україну!
Зі святом Вас!
З Днем незалежності!
Слава Україні!
0 коментарів